open

Меню

close

Рубрики

Новини

5.11.2015

Держава хоче зекономити на ветеранах АТО? Леся Василенко голова громадської організації «Юридична сотня»

Хто вирішив встановити обмеження щодо видачі статусу учасника бойових дій

Куди не піди, сьогодні мене переслідує тема встановлення обмежень щодо видачі статусу учасника бойових дій (УБД). За сьогоднішніми прогнозами, очікується, що посвідчення УБД отримають близько 240 тисяч осіб, відповідно всі ці особи матимуть право на низку пільг та виплат, які забезпечуються з бюджету, тож видатки зростуть. Не дивно, що керівництво держави схаменулося і вирішило економити гроші платників податків.

Якщо без іронії, то виправдовувальна логіка така: перемир’я, а значить немає бойових дій, а значить немає учасників бойових дій, а значить треба припинити видавати статус УБД мобілізованим під час шостої і, можливо наступних, хвиль мобілізації.

Але ж на хвилиночку: чи гарантоване перемир’я? на скільки часу? і взагалі чи воно є, якщо досі періодично лунають новини про обстріли? Тобто, перестанемо видавати УБД всім, хто в АТО зараз, а завтра знов почнуть стріляти, і знов наші захисники стануть ніким.

І взагалі, невже це правильно встановлювати обмеження по видачі статусу УБД по відношенню до тих, хто в АТО зараз? Вони патрулюють територію, тримають позиції на блокпостах, контролюють кордон; дай Боже, скоро будуть займатись розмінуванням. Всі ці дії пов’язані з ризиком для життя, а головне, що всі ці люди все одно лишаються захисниками України, готовими в будь-який момент віддати життя чи пожертвувати частиною себе. Вони та їхні родини заслуговують на підтримку та повагу. Гадаю, мало хто з платників податків скаже, що НЕ бажає, щоб його фінансові внески в казну держави використовувались на підтримку хлопців, які воювали в АТО. А якщо скажуть, —  це означаж, що в нашій державі є великі проблеми з інформаційною, патріотичною та, головне, з безпековою складовою.

Можлвивий й інший варіант обґрунтування потреби у скороченні кількості УБД, а саме: що багато з тих, хто пройшов через АТО, просто туристи чи їздили туди за статусом. Таких осіб одиниці. Коли вже наша держава почне адекватно сприймати реалії життя? Завжди будуть люди, які будь-якою ціною намагатимуться надурити систему аби отримати максимальну вигоду (між іншим, у деяких інших сферах суспільного життя таких людей значно більше і йдеться про мільйонні оборудки). Що толку завтерджувати складні процедури, встановлювати додаткові бар’єри, щоб викрити з десяток шарлантанів? При цьому принизивши допитами, ускладнивши життя та позбавивши можливості отримати підтримку справжніх воїнів і героїв.

Ще щодо «атошного туризму». Так, влітку 2014 року він був особливо вираженим. Усвідомлюючи небезпеку для територіальної цілісності та незалежності України, чоловіки й жінки брали відпустки на роботі і їхали АТО добровольцями, медиками, волонтерами. Студенти, замість відпочинку за кордоном, купували форму і їхали в АТО. Це нетипові ситуації, але вони були. Такі туристи так само ризикували. Деякі з них отримали УБД, деякі ще тільки подають відповідні заяви. Більшість не бачить ні потреби в цьому, ні можливості. Чи треба у таких «туристів» забрати право на УБД? Так, знаю, що були й ті, хто спеціально оформляв відрядження на один день для галочки, для УБД, але знову ж таки: таких осіб ДУЖЕ МАЛО, ідентифікувати їх ДУЖЕ ВАЖКО, а в процесі їх елімінації висока імовірність, що постраждають справжні учасники бойових дій.

Улюблене питання про строки перебування в АТО. Процитую голову комітету ВРУ з питань ветеранів війни, О.Третьякова: «Можна перебувати в АТО 5 діб, і знешкодити більше сепаратистів, ніж перебуваючи там рік». Питання встановлення строкових обмежень ставилось ще з травня 2014 року. Тоді йшлось про 45 діб. Дуже швидко ця ідея була відкинута, адже на території АТО йшли активні бойові дії. Під час Другої світової війни статус учасника бойових дій отримували всі, хто стали на захист Вітчизни. У США статус ветерана саме бойових дій отримують всі особи, які перебували безпосередньо в районах бойових дій, НЕЗАЛЕЖНО від кількості днів перебування. Така ж ситуація і в Ізраїлі щодо осіб, які проходять службу в районі безпосередніх бойових дій.

НЕ може бути жодних часових чи інших обмежень для території, де постійно стріляють, де є ризик, що це повториться знову. Тим більше, коли йдеться про власну територію та її захист.

Чоловіки, які там були і продовжують бути, виконуть досить важкий обов’язок, у складних умовах, від яких лишаються не менш складні наслідки. Врешті-решт, людина вибуває мінімум на рік з життя, з роботи і занурюється у війну. Зрозуміло, що такій людині потім треба і підтримка, і соціальний трамплін. Особливо надання такої підтримки важливе, тому що, здебільшого, через АТО пройшли чоловіки віком 26-50 років, тобто працездатне, дітородне чоловіче населення України! Чим швидше відбудеться процес реабілітації та адаптації цих чоловіків до мирного життя, тим швидше вони знову стануть рушійним елементом економіки (повернуться на роботу, будуть працювати, заробляти, витрачати). А це для України так само треба, як і мир у державі.

Дуже цікаво, звісно, як саме бачать собі процес скорочення кількості УБД та встановлення жорстких критеріїв ті, хто це питання просуває. Будуть забирати УБД в тих, кому раніше видали, бо тепер правила змінились? Чи просто змиряться з тим, що частина хлопців, які воювали в одному підрозділі в один час мають право на УБД (бо встигли оформити), а інші вже не мають, бо нові правила? Знову повернемось до 5-годинних засідань міжвідомчої комісії? Чи може буде створений спеціальний орган для аналізу кожної окремої ситуації? Завалимо суди справами, щоб довести свій статус УБД і що там був і воював? Принизимо і так покалічених війною героїв ще більше?

Завжди була за те, щоб процедуру спрощувати. Неодноразово подавала пропозиції та проекти змін до Постанови КМ №413 про спрощення процедури надання статусу УБД. Завдяки Державній службі з питань ветеранів війни та учасників АТО деякі з цих пропозицій навіть були враховані і процедура зараз значно привидшилася. Буду і далі подавати пропозиції щодо ще більшого спрощення цієї процедури. Просто тому, що я не можу спокійно дивитися на справжніх воїнів, яким треба оббивати пороги, збираючи папірець за папірцем; яким ці папірці треба переробляти, бо там поля вузькі, а там широкі, чи шрифт не такий; і які просто без розуміння, куди ці всі папірці нести і чи подав командир документи — і якщо подав, то куди і кому. Ці хлопці сиділи під градами, копали окопи чи просто своєю присутністю там стримували ворога не задля того, щоб зараз їх змушували стрибати через тисячі перепон задля просто елементарного визнання.

Як на мене, порушувати цю тему ганебно. Єдине, що заспокоює: навряд чи Мінсоцполітики,  Комітет ВРУ з питань ветеранів війни та учасників АТО, параламент схвалять ганебні пропозиції щодо обмеження видачі статусу учасника бойових дій.

top